You are here

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА В ДІЇ

Щодо правового захисту

10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн.

День прийняття Загальної декларації прав людини, 10 грудня, відзначається кожного року міжнародною спільнотою як День прав людини. З 2008 року його святкує і Україна. Тоді відповідним Указом Президента України від 08.12.2008 року за №1149/2008 було започатковане проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №815-р затверджено план заходів з проведення у 2014 році в Україні Всеукраїнського тижня права. Серед яких організація та проведення навчання, лекцій, бесід, зустрічей за круглим столом з питань реалізації і захисту прав людини, організація показу документальних фільмів про права людини та правозахисну діяльність в Україні та інш.

На сьогоднійшній день загальне визнання усіма державами-членами ООН базових прав людини, закріплених Декларацією, сприяє підвищенню її впливу і підкреслює значимість прав людини в нашому житті. Ії принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.  

Так, згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу змісту існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини з пенсійного забезпечення, є ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон про пенсійне страхування) та ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі - Закон про пенсійне забезпечення).

Статтею 26 Закону про пенсійне страхування встановлені загальні умови призначення пенсій за віком - досягнення певного віку та наявність відповідного стажу роботи, які: до 01.10.2011 року передбачали досягнення чоловіками - 60 років, жінками - 55 років при наявності загального трудового стажу 25 років і 20 років відповідно, у тому числі і страхового стажу для чоловіків і жінок - не менше 5 років (крім передбачених законодавством випадків дострокового виходу на пенсію); з 01.10.2011 року - передбачають досягнення чоловіками і жінками - 60 років при наявності страхового стажу не менше 15 років (крім передбачених законодавством випадків дострокового виходу на пенсію) (01.10.2011 р. - дата набрання чинності ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 p., яким внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону про пенсійне страхування).

Також, ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р. (надалі - Закон №3668-\/І) - передбачено поступове підвищення пенсійного віку для жінок (умовно кажучи категорія перехідного періоду). При цьому, відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абз. 1 п. 1 ст. 26 Закону про пенсійне страхування, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (абз. 2 п. «в» ч. 4 ст. 30 Закону про пенсійне страхування).

Таким чином, з 01.10.2011 р. право на пенсію за віком мають жінки 1961 р.н. і старші після досягнення ними такого віку:

 

Дата народження

Вік виходу на пенсію

До 30 вересня 1956 р.

55 років

3 1 жовтня 1956 р. по 31 березня 1957 р.

55 років 6 місяців

3 1 квітня 1957 р. по 30 вересня 1957 р.

56 років

3 1 жовтня 1957 р. по 31 березня 1958 р.

56 років 6 місяців

3 1 квітня 1958 р. по 30 вересня 1958 р.

57 років

3 1 жовтня 1958 р. по 31 березня 1959 р.

57 років 6 місяців

3 1 квітня 1959 р. по 30 вересня 1959 р.

58 років

3 1 жовтня 1959 р. по 31 березня 1960 р.

58 років 6 місяців

3 1 квітня 1960 р. по 30 вересня 1960 р.

59 років

3 1 жовтня 1960 р. по 31 березня 1961 р.

59 років 6 місяців

Після 1 квітня 1961 р.

60 років