You are here

Антикорупційний семінар з працівниками управління

28 липня 2016 року в управлінні відбувся семінар з запобігання та виявлення корупції на якому розглядалися такі питання: обмеження щодо роботи близьких осіб та зовнішній вигляд державного службовця.

Щодо першого питання слухали в.о. начальника юридичного відділу Люлевич О.В., яка подовіла, що Для доброго розуміння законодавчих  нововведень, треба порівняти терміни Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» №3206-VI від 07.04.2011 року (далі Закон № 3206) та Закон України „Про запобігання корупції №1700-VII від 14.10.2014 року (далі Закон № 1700). Так, у Законі № 3206 таке визначення «близьких осіб» - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба,внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

В той час як в новому Законі № 1700 дають таке визначення «близькі особи» - особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, на яких поширюється дія Закону № 1700 (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усинолювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.

Нове поняття чітко встановлює ступінь родинних зв’язків, при наявності яких особи вважаються близькими, незалежно від того, проживають вони разом чи ні.

Не слід плутати цей термін з поняттям «членів сім’ї».

Поняття «близькі особи» використовується для визначення можливості (чи заборони) на пряме підпорядкування, право на одержання подарунків без обмежень тощо.

За Законом № 1700 не вважаються близькими особи, які хоча й проживають спільно та мають спільний побут, не перебувають у відносинах сімейного характеру.

Що ж стосується підпорядкування близьких осіб, Закон № 3206 визначав, що безпосереднє підпорядкування – відносини прямої організаційної або правової належності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.

В Законі № 1700 дає нове поняття, таке як пряме підпорядкування – відносини прямої організації або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Розглянемо, що нового у частині обмежень щодо прямого підпорядкування близьких осіб.

Коло осіб, щодо яких діють обмеження на роботу у прямому підпорядкуванні, значно зменшене. Зокрема, Закон № 1700 не забороняє працювати у прямому підпорядкування особам, які працюють у юридичних особах публічного права, але не є працівниками державних органів чи держслужбовцями. Тобто «звичайним» працівникам комунальних підприємств та установ, державних підприємств та організацій теоретично можна працювати у прямому підпорядкуванні. Але також Законом № 1700 значно деталізовано поняття «конфлікту інтересів» та передбачено чіткі алгоритми по їх врегулюванню.

Раніше пряме підпорядкування дозволялося, лише якщо обидві близькі особи перебували на виборних посадах. Тепер п. 2абз. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 1700 дозволяє спільно працювати близьким особам, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи.

Залишилася незмінно вимога, за якою особи визначені п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1700,при прийнятті на роботу зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Але до цього переліку не увійшли посадові особи юридичних осіб публічного права (ті ж посадовці комунальних та державних установ, підприємств).

Друге питання освітила начальник відділу персоналу та організаційно-інформаційної роботи Тріфонова Н.С. Розповіла, що одяг державного службовця повинен бути офіційно-ділового стилю і не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Загальні правила правила поведінки державного службовця, вимагають від державного службовця відповідності очікування громадськості й забезпечення довіри суспільства й громадян до державної служби, а також дотримання позитивного іміджу й авторитету органів державної влади й державної служби в цілому. Важливо, щоб державний службовець не лише розумів закономірності соціально-економічних процесів, міг працювати з інформацією, прогнозувати результати діяльності свого підрозділу, вмів працювати з людьми, а і мав відповідний зовнішній вигляд.

Діловий костюм державного службовця дає змогу не тільки успішно виконувати свої робочі функції, а і встановлювати відносини з людьми, позитивно впливати на них. Зовнішній вигляд державних службовців свідчить про рівень їх ділової культури, надає їм упевненості у собі, відображається на кар'єрному зростанні.

Під час вибору одягу слід бути обізнаним з дрес-кодом (правилами вибору вбрання з урахуванням певної ситуації) і вміло використовувати його. Діловий одяг державного службовця передбачає певні обмеження щодо його вибору та конкретних деталей гардеробу.

Державним службовцям повинен бути притаманний стриманий діловий стиль одягу, який надає авторитетності і свідчить про компетентність працівника. Такий стиль викликає повагу, довіру, дає змогу контролювати партнерів і тримати дистанцію. Костюм державного службовця повинен створювати враження наявності смаку та бути стильним, він не повинен бути надто яскравим чи зухвалим.

Під час вибору одягу слід ураховувати особливості фігури людини (зріст, поставу, повноту), колір шкіри, очей, волосся, а також вік. Не обов'язково дотримуватися модних віянь, слід знайти свій індивідуальний стиль, який потім може варіюватися відповідно до змін моди.

Елегантність одягу також досягається шляхом поєднання кольорів (стилісти радять поєднувати їх не більше двох). Діловому вбранню державного службовця притаманні традиційні забарвлення, які можна назвати класичними: темно-синій, сірий, бежевий, темно-коричневий, оливковий, кремовий, колір слонової кістки. Перевага надається синьому і сірому кольорам, їх темним відтінкам у холодну пору року та світлим, пастельним - у теплу. Така кольорова гама найбільше сприяє продуктивності ділових стосунків. Чорний колір вбрання доречний під час урочистих та жалобних заходів.

Основні вимоги до одягу — акуратність, стриманість і охайність. Костюм повинен бути завжди добре випрасуваний, сорочка, блуза - свіжою, взуття - начищене і без збитих підборів. Одяг повинен відповідати місцю, часу і характеру діяльності державного службовця. Краще вдягатися просто, ніж з претензією. Варто уникати авангардних напрямів і "писку моди".